Повернутися до списку
02 березня 2009
Попередня обробка носія золото-паладієвого каталізатора, що використовується для отримання пероксиду водню з H2 та O2, дозволяє зменшити технологічні витрати пов’язані з процесом синтезу.

У наш час перекис водню одержують непрямими методами (наприклад, послідовним гідруванням–окисненням антрахінону). Пряме одержання H2O2 з водню та кисню ускладнюється тим, що в результаті цього процесу виділяються порівняно велика кількість води.
Членами дослідницької групи, керівником якої є Грехем Хатчінс (Graham Hutchings), було з’ясовано, що попередня обробка поверхні активованого вугілля азотною чи оцтовою кислотою з подальшим висушуванням підкладки до нанесення на неї золота або паладію, дозволяє одержати каталізатор, для синтезу H2O2 безпосередньо із водню та кисню, мінімізуючи кількість води, що утворюється.
За результатами експериментів та даних скануючої електронної мікроскопії одержаного каталізатору, можна висловити гіпотезу, що кислотна обробка підкладки-носія призводить до утворення краще диспергованих наночасток Au-Pd меншого розміру. Дослідники припускають, що збільшення дисперсії наночасток дозволяє дезактивувати центри, на яких відбувається перетворення пероксиду на воду.
Детальніше читайте на
http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/323/5917/1037