2 серпня 2009

Команда дослідників із Вустерського Політехнічного Інституту відкрила новий шлях активації генів у фібробластах шкіри людини без ризику вставки генів, або використання вірусів. Це відкриття дозволить проводити лікування низки хвороб людини і травматичних пошкоджень, примушуючи власні клітини пацієнта відновлювати уражені тканини.
Результати досліджень опубліковані в журналі Cloning and Stem Cells від 21 липня 2009 року. Автори статті зазначають: ’’Ми показали, що маніпулювання лише умовами культурального середовища може допомогти у розробці клітинної терапії для лікування пацієнтів’’.
Плюрипотентні ембріональні стовбурові клітини можуть давати початок усім тканинам дорослого організму. У плюрипотентному стані активні деякі гени, що допомагають контролювати стовбурові клітини. Ці гени, зокрема OCT4, SOX2 і NANOG, прийняті як маркери плюрипотентності, оскільки виключення активності будь-якого з генів забезпечує диференціацію клітин у специфічний тип тканин. Вчені усього світу працюють над тим, щоб повернути повністю диференційовані клітини до плюрипотентного стану, тобто їх репрограмувати. Такі індуковані плюрипотентні стовбурові клітини можуть бути використані для регенерації тканин власного організму, що дозволяє уникнути відторгнення імунною системою організму, а також різноманітних етичних проблем, пов’язаних із використанням ембріональних стовбурових клітин.
Перші індуковані плюрипотентні клітини були створені у 2007 році групою вчених під керівництвом Шіньйа Яманака із Кіотського Університету (Японія), які вставили копії чотирьох генів стовбурових клітин, включаючи OCT4 і SOX2, у клітини шкіри людини. Ці гени почали експресувати білки, що змінили клітини шкіри у більш плюрипотентнтий стан.
У даній роботі вчені активували вже існуючі в клітинах шкіри гени - OCT4, SOX2 і NANOG, знижуючи кількість атмосферного кисню та додаючи до культурального середовища білок – фактор росту фібробластів 2 (FGF2). Після такої активації гени почали експресувати білки, які прямували у ядро. Їхня локалізація у ядрі є першим етапом репрограмування цих клітин.
У подальших дослідженнях було виявлено, що гени стовбурових клітин OCT4, SOX2 і NANOG не повністю втрачають активність у необроблених клітинах шкіри, як вважалося раніше. Зазначені гени забезпечують синтез мРНК, але вона не транслюється в білок, який робить клітини плюрипотентними. Ці дані наштовхують на пошук інших маркерів плюрипотентності, які, вірогідно, потрібно шукати серед регуляторів експресії генів стовбурових клітин.
Ресурс: http://www.medicalnewstoday.com/articles/159361.php