На сьогодні доведено, що нейрогенез відбувається в трьох областях головного мозку: зубчастій звивині гіпокампу, субвентрикулярній області (бічні стінки латеральних шлуночків мозку) і корі мозочка. Зубчаста звивина розташована в глибині гіпокампу - структурі, що відповідає за декларативну пам'ять, тобто за утримання інформації про факти і події, яка може бути свідомо відтворена (наприклад, згадки із минулого).
Основним механізмом, який забезпечує запам'ятовування нової інформації, вважається нейрогенез. Отримання і збереження будь-якої нової інформації (свідоме запам'ятовування матеріалу, надходження сенсорних даних або навчання автоматичним навикам) супроводжується утворенням нових нервових клітин, завдяки яким у значній мірі і здійснюється виконання усіх цих функцій. Вчені показали, що в субгранулярній зоні зубчастої звивини гіпокампа знаходяться нейтральні стовбурові клітини, які постійно діляться і під впливом мікрооточення - радіальної глії і астроцитів - перетворюються у зрілі нейрони. Останні із субгранулярної зони мігрують в гранулярний шар, де перетворюються в зрілі гранулярні клітини.
Раніше було встановлено, що стрес знижує активність нейрогенезу в субгранулярній зоні зубчастої звивини, однак до даного моменту залишалося незрозумілим, як ці процеси пов'язані із індивідуальною чутливістю до стресу. Використовуючи модель хронічного стресу у мишей, група вчених під керівництвом професора психіатрії Медичного Центру Академії Айш показала, що через декілька тижнів після стресової дії у чутливих до стресу тварин спостерігається посилений нейрогенез. Нервові клітини, які утворилися після стресової дії у головному мозку чутливих до стресу мишей, мають більш тривалий період життя у порівнянні з клітинами головного мозку стійких до стресу мишей. Результати дослідження опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
"Це дослідження - перша робота, яка вказує на зв'язок між нейрогенезом у гіпокампі із пам'яттю соціального досвіду. Результати показують, що в певний період часу можна впливати на згадування, які відносяться до ситуації в соціумі, шляхом регулювання процесу утворення нервових клітин у головному мозку", - розповідає доктор Амелі Айш, - "Результатом подібних досліджень стане розуміння того, чого люди так різноманітно реагують на стресові ситуації".
Нещодавні дослідження доктора Айш і її колег показали взаємозв'язок між нейрогенезом у дорослих із розвитком у них звичок.
У цьому дослідженні вчені використали модель на тваринах, яку традиційно застосовують при вивченні стресу і депресії. Доктор Айш і її колеги піддавали мишей соціальному пригніченню, залишаючи їх кожний день на 5 хв. у клітці з агресивними мишами, а також залишаючи мишей у клітці із бар'єром до кінця дня. Потім вчені тестували мишей на чутливість до стресу. Чутливі до стресу миші після стресової події, тобто після сидіння в клітці з агресивними мишами, довго проявляли захисну поведінку і поведінку, схожу на депресію. Поведінка стійких до стресу мишей у більшій мірі була схожа на поведінку мишей контрольної групи, які не піддавалися дії стресу.
Проліферуючі клітини у субгранулярній зоні зубчастої звивини мітили маркером бромдезоксиуридином (BrdU), який вбудовується в ДНК клітини в період S-фази, яка передує поділу. Аналіз за допомогою бромдезоксиуридину дозволяє оцінити відсоток клітин, що діляться і рівень синтезу ДНК.
Відразу після стресової дії у мишей спостерігалося зниження числа мічених BrdU клітин у субгранулярній зоні, однак зниження мало тимчасовий характер і рівень синтезу ДНК нормалізувався через 24 години. Через чотири тижні після стресової дії у чутливих до стресу мишей виявлялася більша кількість нових нервових клітин в області зубчастої звивини, ніж у нечутливих мишей або мишей контрольної групи, які жили в клітках із неагресивними мишами.
У наступних експериментах доктор Айш і її колеги використовували радіацію для пригнічення нейрогенезу в гіпокампі. Після пригнічення утворення нових нервових клітин, у мишей не проявлялися захисні реакції. Однак пригнічення захисних реакцій також мало руйнівний вплив.
"Опромінення чутливих до стресу мишей призводило до зміни їх поведінки, яку можна було охарактеризувати як потенційно агресивну. Ми передбачили, що виживання нових клітин може бути компенсаторним механізмом у головному мозку, який дозволяє миші пам'ятати соціально значимого агресора, - говорить доктор Айш. - Ми дуже хочемо перенести отримані результати на інші моделі стресу у тварин, а також дослідити механізми, які лежать в основі виявлених змін. Дані дослідження мають ключове значення для розуміння того, як утворені в дорослому організмі нейрони допомагають людині в стресовій ситуації".
Наступні дослідження дозволять визначити, які саме гени залучені в процес виживання нових клітин нервової системи у чутливих до стресу мишей.

Ресурс: http://www.mma.ru/news/id58877