1 листопада 2009

Дослідники із Великобританії повідомляють, що термочутливі водонабрякаючі гелі можуть виявитися корисними для регенерації пошкоджених тканин.
Стефан Ріммер із Університету Шеффілда модифікував водонабрякаючий полімерний гель пептидом, що має підвищену адгезивність до клітин. Модифікований гель можна використовувати для захоплення клітин і переміщення їх на новий субстрат, на якому вони можуть бути відокремлені від носія.
Ріммер пояснює, що його група розробляла гель, призначений для лікування ран – субстратом, на який переносяться клітини, вилучені із інкубованої культури, може бути пошкоджена біологічна тканина. Для повноцінної регенерації таких пошкоджених тканин необхідне контрольоване ”заповнення” пошкодженої ділянки, наприклад, шкіри, відповідними клітинами.
Гель Ріммера працює наступним чином: білки, розташовані на поверхні гелю, зв’язуються із клітинами, що розвиваються в інкубованій клітинній культурі, потім гель вилучається із ”клітинного резервуару”. На наступному етапі охолодження від 37°C, характерних для умов вирощування клітин потрібного типу, до температури нижче 34°C відбувається його подальше набрякання і пониження ступеня клітинної адгезії, що вивільнює зв’язані клітини і дозволяє перенести їх у нове положення.
Уже існуючі методи переносу клітин від ростучої культури до пошкодженої тканини ґрунтуються на застосуванні ферменту трипсину, який може пошкодити самі клітини. Термочутливі полімери уже раніше застосовувалися для переносу клітин, але для їх використання із цією метою колонії клітин доводилося вирощувати безпосередньо на полімері.
Підхід Ріммера дозволяє уникнути описаних вище недоліків, і може застосовуватися для усіх комерційно доступних культур клітин.
Ресурс: http://www.chemport.ru/datenews.php?news=1906